доручений

дору́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до доручити.

|| доручено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. доручений — дору́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. доручений — Дору́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. доручений — ДОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доручи́ти. [Ватутін:] Я проводжу операцію, доручену мені Верховним Головнокомандуванням (Дмит., Драм. тв., 1958, 181); // дору́чено, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах