доручений
дору́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до доручити.
|| доручено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доручений — дору́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- доручений — Дору́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доручений — ДОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доручи́ти. [Ватутін:] Я проводжу операцію, доручену мені Верховним Головнокомандуванням (Дмит., Драм. тв., 1958, 181); // дору́чено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах