доручений

Значення в інших словниках

1. доручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доручити. || доручено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. доручений — Дору́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. доручений — ДОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доручи́ти. [Ватутін:] Я проводжу операцію, доручену мені Верховним Головнокомандуванням (Дмит., Драм. тв., 1958, 181); // дору́чено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах