доручений

ДОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доручи́ти.

[Ватутін:] Я проводжу операцію, доручену мені Верховним Головнокомандуванням (Дмит., Драм. тв., 1958, 181);

// дору́чено, безос. присудк. сл.

Петрові було доручено попередити Пазюка, переказати йому волю старих робітників (Кол., Терен.., 1959, 62).