досадливо

ДОСА́ДЛИВО. Присл. до доса́дливий.

Максим пішов услід за Качковським, досадливо знизавши плечима (Л. Укр., III, 1952, 666);

— Ех-ха-а! — хтось протягнув досадлио й журно (Шиян, Баланда, 1957, 31).

Значення в інших словниках

1. досадливо — доса́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. досадливо — Присл. до досадливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. досадливо — див. тривожно  Словник синонімів Вусика