досадний

ДОСА́ДНИЙ, а, е. Який викликає досаду.

Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і пішов на роботу (Коцюб., II, 1955, 156).

Значення в інших словниках

1. досадний — Виразний, переконливий [II,IV] — виразний, докладний, чіткий, ясний [V]  Словник з творів Івана Франка
2. досадний — доса́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. досадний — -а, -е. Який викликає досаду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. досадний — НЕПРИЄ́МНИЙ (який викликає почуття незадоволення, жалкування, досади тощо), ПРИ́КРИЙ, КА́ПОСНИЙ розм.; ДОСА́ДНИЙ (перев. зі сл. недогляд, помилка, непорозуміння, випадок і т. ін.  Словник синонімів української мови