досвідний
ДО́СВІДНИЙ, а, е.
1. Заснований на досвіді (у 2 знач.).
Досвідне пізнання.
2. Признач. для ведення дослідів.
Досвідні машини;
// Який проводиться з метою випробування.
Харківський тракторний завод увійшов в число 14 підприємств країни, на яких у липні-серпні в досвідному порядку проведена тарифна реформа (Рад. Укр., 6.Х 1956, 2).
ДОСВІДНИ́Й, а́, е́, рідко. Який має життєвий досвід; досвідчений.
Мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді (Фр., VI, 1951, 23);
Прохав би Вас також ради, як досвідної у таких справах людини (Коцюб., III, 1956, 230).
Словник української мови (СУМ-11)