доткливий

ДОТКЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який любить говорити дошкульні слова.

Дотклива людина.

2. перен. Дошкульний, гострий (про слова, холод і т. ін.).

Засміявся і Ян, узявши руку дружини в свою, потиснув її, а потім поцілував, у чому пані Софія, відчула доткливий натяк на охололу вже ніжність (Ле, Хмельницький, І, 1957, 161).

Значення в інших словниках

1. доткливий — доткли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. доткливий — -а, -е. 1》 Який любить казати дошкульні слова. Дотклива людина. 2》 перен. Дошкульний, гострий (про слова, холод і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доткливий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й...  Словник синонімів української мови
4. доткливий — Доткливий, -а, -е 1) Рѣзкій, говорящій колкости, обидныя вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. Г. Барв. 60. 2) Колкій, рѣзкій, обидный (о словахъ).  Словник української мови Грінченка