дочувати

ДОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. перех. Слухаючи, сприймати що-небудь.

Скрізь цю мудру раду Ухо дочува… (Граб., І, 1959, 355);

Привичне Івасеве ухо зразу дочуло знайомий голос (Мирний, IV, 1955, 97);

Господар ще сказав кілька слів, яких не міг дочути Лодиженко (Ле, Міжгір’я, 1953, 226).

2. тільки недок., неперех. Нормально чути.

Просто розкажіть, що у вас трапилося, бо я на старість погано дочуваю і можу поставити невірний діагноз (Ів., Вел. очі, 1956, 92).

Значення в інших словниках

1. дочувати — дочува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дочувати — -аю, -аєш, недок., дочути, -ую, -уєш, док. 1》 перех. Слухаючи, сприймати що-небудь. 2》 тільки недок., неперех. Нормально чути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дочувати — ЧУ́ТИ (сприймати за допомогою органів слуху), УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ДОЧУВА́ТИ розм., ЗАЧУВА́ТИ діал., ПОЧУВА́ТИ фольк. Орися чула, як він дихає і як у нього в грудях щось шваркотить і присвистує (Григорій Тютюнник); В тій тиші Марія ясно вчувала...  Словник синонімів української мови
4. дочувати — Дочувати, -чуваю, -єш сов. в. дочути, -чую, -єш, гл. Хорошо слышать, хорошо услышать. Кличу тебе серденятком, ти не дочуваєш. К. Досв. 131. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. І. 135. Глухий не дочує, то вигадає. Ном. № 8564.  Словник української мови Грінченка