дочуватися

ДОЧУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.

1. Напружувати слух, щоб чути; прислухатися.

Берега дійшовши, я схиливсь на йому, В шелестіння травки дочуваться став (Щог., Поезії, 1958, 357);

// Те саме, що почу́ти.

А ж тепер дочувся Семен, що там спереду на підвищенні хтось говорив і то голосно (Март., Тв., 1954, 114).

2. Дізнаватися про кого-, що-небудь з розповідей, чуток і т. ін.

Я дочувався, що про їх [них] Почнуть між миром говорити (Щог., Поезії, 1958, 262);

Коли дочувся про те, що діялося по Семиградді, — на собі волосся рвав з досади (Ле, Наливайко, 1957, 192).

Значення в інших словниках

1. дочуватися — дочува́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дочуватися — -аюся, -аєшся, недок., дочутися, -уюся, -уєшся, док., розм. 1》 Напружувати слух, щоб чути; прислухатися. || Те саме, що почути. 2》 Дізнаватися про кого-, що-небудь із розповідей, чуток і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дочуватися — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови