драговина
ДРАГОВИНА́, ДРЯГОВИНА́, и́, ж. Грузьке, багнисте, болотисте місце.
Нараз хура спинилася, коні вгрузли в драговину по самі тулуби (Досв., Вибр., 1959, 64);
Сергій Коляда заганяв їх [німецьких солдат ] туди, де була драговина, непрохідна, вічна, бевдонна (Кучер, Дорога.., 1958, 139);
Вдень ішли [ливарі, рибалки, орачі] й вночі. Крізь дим і смерть, дряговину і хащі, Щоб вибратись з боями й набрести На щорсівські передові пости (Бажай, Вибр., 1940, 156).
Словник української мови (СУМ-11)