дражливий
ДРАЖЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який вимагає великої обережності, тактовності.
Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему (Шовк., Інженери, 1956, 137);
Староста канівський і староста черкаський прибули до Базавлука в дуже дражливій справі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 479).
2. Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний.
Се зовсім інший гомін, більше металевий, більше дражливий для слуху (Фр., II, 1950, 254);
Легкий вітер приносив звідти дражливі пахощі страви (Шиян, Партиз. край, 1946, 116).
3. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий.
Лаврінові стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові (Н.-Лев., II, 1956, 345);
Після розриву з Вірою Коля був дуже дражливий, ходив похмурий (Руд., Вітер.., 1958, 388).
Словник української мови (СУМ-11)