дражливо

ДРАЖЛИ́ВО. Присл. до дражли́вий 2, 3.

Замість води лише привид її — чисте прозоре марево день у день дражливо текло над степом (Гончар, Таврія, 1952, 29);

Котились трамваї — вагон за вагоном, подзвонюючи самовпевнено, дражливо (Мик., II, 1957, 252);

Харитон дражливо процідив крізь зуби (Смолич, Мир.., 1958, 217).

Значення в інших словниках

1. дражливо — дражли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дражливо — Присл. до дражливий 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови