дражливість

ДРАЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. дражли́вий 3.

Говорити з нею дуже трудно, через її дражливість і несподіване стрибання з теми на тему (Л. Укр., V, 1956, 418);

Зникла зовсім безпричинна дитяча дражливість, несподівані напади злості (Коз., Вибр., 1947, 57).

Значення в інших словниках

1. дражливість — дражли́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дражливість — [дражлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. дражливість — -вості, ж. Властивість і стан за знач. дражливий 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови