дражливий
ДРАЖЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який вимагає великої обережності, тактовності.
Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему (Шовк., Інженери, 1956, 137);
Староста канівський і староста черкаський прибули до Базавлука в дуже дражливій справі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 479).
2. Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний.
Се зовсім інший гомін, більше металевий, більше дражливий для слуху (Фр., II, 1950, 254);
Легкий вітер приносив звідти дражливі пахощі страви (Шиян, Партиз. край, 1946, 116).
3. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий.
Лаврінові стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові (Н.-Лев., II, 1956, 345);
Після розриву з Вірою Коля був дуже дражливий, ходив похмурий (Руд., Вітер.., 1958, 388).
Значення в інших словниках
- дражливий — дражли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- дражливий — Делікатний, діткливий, вразливий; (який дратує) подразливий, дратівний; (характер) нервовий, дратівливий. Словник синонімів Караванського
- дражливий — -а, -е. 1》 Який вимагає великої обережності, тактовності. 2》 Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний. 3》 Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дражливий — Вразливий, діткливий, дратливий, дратівливий, дрочливий Словник чужослів Павло Штепа
- дражливий — ДРАЖЛИ́ВИЙ (який потребує великої обережності, тактовності), ДЕЛІКА́ТНИЙ, ТОНКИ́Й. Згадка про брак кваліфікованих працівників зачепила дражливе для всіх питання (Г. Словник синонімів української мови
- дражливий — Дражли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дражливий — Дражливий, -а, -е Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. XII. 17. Словник української мови Грінченка