дражливий

ДРАЖЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який вимагає великої обережності, тактовності.

Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему (Шовк., Інженери, 1956, 137);

Староста канівський і староста черкаський прибули до Базавлука в дуже дражливій справі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 479).

2. Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний.

Се зовсім інший гомін, більше металевий, більше дражливий для слуху (Фр., II, 1950, 254);

Легкий вітер приносив звідти дражливі пахощі страви (Шиян, Партиз. край, 1946, 116).

3. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий.

Лаврінові стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові (Н.-Лев., II, 1956, 345);

Після розриву з Вірою Коля був дуже дражливий, ходив похмурий (Руд., Вітер.., 1958, 388).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дражливий — дражли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дражливий — Делікатний, діткливий, вразливий; (який дратує) подразливий, дратівний; (характер) нервовий, дратівливий. Словник синонімів Караванського
  3. дражливий — -а, -е. 1》 Який вимагає великої обережності, тактовності. 2》 Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний. 3》 Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дражливий — Вразливий, діткливий, дратливий, дратівливий, дрочливий Словник чужослів Павло Штепа
  5. дражливий — ДРАЖЛИ́ВИЙ (який потребує великої обережності, тактовності), ДЕЛІКА́ТНИЙ, ТОНКИ́Й. Згадка про брак кваліфікованих працівників зачепила дражливе для всіх питання (Г. Словник синонімів української мови
  6. дражливий — Дражли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дражливий — Дражливий, -а, -е Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. XII. 17. Словник української мови Грінченка