1. Словник синонімів української мови

дражливий

ДРАЖЛИ́ВИЙ (який потребує великої обережності, тактовності), ДЕЛІКА́ТНИЙ, ТОНКИ́Й. Згадка про брак кваліфікованих працівників зачепила дражливе для всіх питання (Г. Коцюба); Платон Платонович думав про те, що справу йому доручили таки делікатного характеру (О. Донченко); Тонка справа.

ДРАТІВЛИ́ВИЙ (який швидко роздратовується, збуджується), ДРАЖЛИ́ВИЙ, ДРАЗЛИ́ВИЙ, ПОДРА́ЗЛИВИЙ, ДРАТЛИ́ВИЙ. Вона змарніла, стала дратівливою, нетерплячою (А. Хорунжий); (Круста:) Страх як псує хвороба вдачу людську! Лагідний друг мій став такий дражливий (Леся Українка); Страшенно нервовий і дразливий, він у дитинстві терпів од нападів корчів, подібних до епілепсії (І. Франко); Вона здалася йому якоюсь збудженою, дратливою (С. Голованівський).

ПОДРА́ЗЛИВИЙ (який діє, перев. негативно, на організм або окремі органи, спричиняє подразнення), ПОДРА́ЗНИЙ, ПОДРА́ЗНЮЮЧИЙ рідко, ДРАТІВНИ́Й, ДРАТІВЛИ́ВИЙ, ДРАЖЛИ́ВИЙ, ДРАЗЛИ́ВИЙ, ПОДРА́ЗНЮВАЛЬНИЙ, ДРАТЛИ́ВИЙ (пов'язаний з дією подразника на організм чи окремий орган). Шибки на веранді вже не відповідали на зітхання далеких гармат тонким подразливим дзвоном (О. Гончар); Подразна дія світла; Подразнююча речовина; Велику приземкувату хату, де розмістилася санітарна частина полку, сповнювали гострі, дратівні пахощі карболки, поту, закипілої крові (С. Журахович); Тишу порушувало завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла (Ю. Мушкетик); День — другий, і мури та ґрати, міська гуркотнява, дражливі дзвінки,.. — все лишилося десь за мною (С. Васильченко); Не забула (Надія), що Шафорост не прощає їй жодного дразливого слова (Я. Баш); Подразнювальний процес.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дражливий — дражли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дражливий — Делікатний, діткливий, вразливий; (який дратує) подразливий, дратівний; (характер) нервовий, дратівливий. Словник синонімів Караванського
  3. дражливий — -а, -е. 1》 Який вимагає великої обережності, тактовності. 2》 Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний. 3》 Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дражливий — Вразливий, діткливий, дратливий, дратівливий, дрочливий Словник чужослів Павло Штепа
  5. дражливий — Дражли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дражливий — ДРАЖЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який вимагає великої обережності, тактовності. Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему (Шовк. Словник української мови в 11 томах
  7. дражливий — Дражливий, -а, -е Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. XII. 17. Словник української мови Грінченка