1. Словник української мови Грінченка

дражливий

Дражливий, -а, -е

Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. XII. 17.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дражливий — дражли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дражливий — Делікатний, діткливий, вразливий; (який дратує) подразливий, дратівний; (характер) нервовий, дратівливий. Словник синонімів Караванського
  3. дражливий — -а, -е. 1》 Який вимагає великої обережності, тактовності. 2》 Який діє на органи чуттів, подразнює їх; подразливий, дратівний. 3》 Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дражливий — Вразливий, діткливий, дратливий, дратівливий, дрочливий Словник чужослів Павло Штепа
  5. дражливий — ДРАЖЛИ́ВИЙ (який потребує великої обережності, тактовності), ДЕЛІКА́ТНИЙ, ТОНКИ́Й. Згадка про брак кваліфікованих працівників зачепила дражливе для всіх питання (Г. Словник синонімів української мови
  6. дражливий — Дражли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дражливий — ДРАЖЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який вимагає великої обережності, тактовності. Він збирався поговорити з Каргатом на досить дражливу тему (Шовк. Словник української мови в 11 томах