дренчання

ДРЕНЧА́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що деренча́ння.

Ранкову сколихнули тишу Дренчання пилок, Передзвін сокир (Літ. газ., 2.IV 1949, 3).

Значення в інших словниках

1. дренчання — дренча́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дренчання — -я, с., розм. Те саме, що деренчання.  Великий тлумачний словник сучасної мови