дренчати
ДРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що деренча́ти.
Панотець давно пух і хріп, аж вікна дренчали (Свидн., Люборапькі, 1955, 11).
Словник української мови (СУМ-11)ДРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що деренча́ти.
Панотець давно пух і хріп, аж вікна дренчали (Свидн., Люборапькі, 1955, 11).
Словник української мови (СУМ-11)