дренчати

дренча́ти

-чу, -чиш, недок., розм.

Те саме, що деренчати.

Значення в інших словниках

1. дренчати — дренча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дренчати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
3. дренчати — ДРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що деренча́ти. Панотець давно пух і хріп, аж вікна дренчали (Свидн., Люборапькі, 1955, 11).  Словник української мови в 11 томах
4. дренчати — Дренчати, -чу, -чиш гл. = деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.  Словник української мови Грінченка