дробовик

ДРОБОВИ́К, а́, ч. Мисливська рушниця для стрільби дробом (у 1 знач.).

[Звізденко:] Стріляв і я колись. На диких качок більше, з дробовика (Мик., І, 1957, 246);

У вітряну ніч, в листопадову стужу озброєні дробовиками багачі вивели його за село (Гончар, Таврія.., 1957, 9).

Значення в інших словниках

1. дробовик — дробови́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дробовик — -а, ч. Мисливська рушниця для стрільби дробом (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови