дровник

ДРОВНИ́К, а́, ч., розм. Приміщення для дров.

Чолов’яга порався коло дровника, беручи поліно за поліном і кладучи під сокиру (Чендей, Поєдинок, 1962, 105).

Значення в інших словниках

1. дровник — дровни́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дровник — -а, ч., розм. Приміщення для дров.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дровник — див. дровітня  Словник синонімів Вусика
4. дровник — Дровник, -ка м. Дровянной сарай.  Словник української мови Грінченка