дружинниця

ДРУЖИ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до дружи́нник.

Десятки мужніх, сміливих дівчат виходять на вулицю з червоними пов’язками, вони — дружинниці (Веч. Київ, 9.11 1961, 1).

Значення в інших словниках

1. дружинниця — дружи́нниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дружинниця — -і. Жін. до дружинник.  Великий тлумачний словник сучасної мови