дружинниця
ДРУЖИ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до дружи́нник.
Десятки мужніх, сміливих дівчат виходять на вулицю з червоними пов’язками, вони — дружинниці (Веч. Київ, 9.11 1961, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дружинниця — дружи́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дружинниця — -і. Жін. до дружинник. Великий тлумачний словник сучасної мови