дружинонька

ДРУЖИ́НОНЬКА, и, ж., поет. Пестл. до дружи́на 1,2.

Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю (Шевч., II, 1953, 136);

Я стільки раз, дружинонько моя, Руїну ніс твоєму супокою, Що сам дивуюсь ніжності твоїй: Її я чую в стороні чужій (Рильський, II, 1960, 282).

Значення в інших словниках

1. дружинонька — дружи́нонька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дружинонька — -и, ж., поет. Пестл. до дружина 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дружинонька — див. дружина  Словник синонімів Вусика