дрібненько

ДРІБНЕ́НЬКО. Присл. до дрібне́нький.

На степ, на море подивлюсь, Згадаю дещо, заспіваю Та й знов мережать захожусь [заходжусь] Дрібненько книжечку (Шевч., II, 1953, 215);

Дощик, дощик Капає дрібненько (Нар. лірика, 1956, 193);

Вона голосно й дрібненько зареготалась (Н.-Лев., IV, 1956, 231).

Значення в інших словниках

1. дрібненько — дрібне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дрібненько — Присл. до дрібненький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дрібненько — Дрібно нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. І. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297 на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI.  Словник української мови Грінченка