дужний
ДУ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Який має вигляд, форму дуги.
Літнє надвечір’я Гойдається на дужних ліхтарях (Вирган, Квіт. береги, 1950, 128);
Мисль напориста перекинулась, повисла в формі дужного моста (Тич., І, 1957, 163).
Словник української мови (СУМ-11)