дужо

ДУ́ЖО, рідко. Присл. до ду́жий 2; вищ. ст. ду́жче.

Юнаки й дівчата крокували,.. дужо вимахуючи руками (Чаб., Балкан, весна, 1960, 326);

Співала ж [Оксана Петрусенко] дзвінко, дужо, незрівнянно, А голос був — із щирого срібла! (Тич., II, 1957, 42).

Значення в інших словниках

1. дужо — ду́жо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. дужо — Присл. до дужий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дужо — Дужо нар. 1) Сильно, мощно. 2) Здорово.  Словник української мови Грінченка