дужчати

ДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися дужчим.

Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі, крутив його на всі боки (Мирний, III, 1954, 11);

Голос Кармелюка звучить на високій ноті, дужчає, наростає (Кучер, Пов. і опов., 1949, 113);

Міцній і дужчай, Будь славна нині і навік-віків, Могутня Партія Більшовиків! (Нех., Під.. зорею, 1950, 3).

Значення в інших словниках

1. дужчати — ду́жчати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дужчати — -аю, -аєш, недок. Ставати, робитися дужчим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дужчати — ЗДОРО́ВШАТИ (ставати більш здоровим), МІЦНІ́ТИ, МІЦНІ́ШАТИ, ЗДОРОВІ́ШАТИ розм., ЗДОРОВІ́ТИ розм., КРІ́ПНУТИ розм., ДУ́ЖЧАТИ розм., ПІДДУ́ЖУВАТИ розм.; ОЗДОРО́ВЛЮВАТИСЯ, ОЗДОРОВЛЯ́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
4. дужчати — Ду́жчати, -чаю, -чаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дужчати — Дужчати, -чаю, -єш гл. 1) Дѣлаться сильнѣе. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.  Словник української мови Грінченка