дужче

ДУ́ЖЧЕ. Вищ. ст. до ду́жо.

Марина не слухала батька, навіть не глянула на нього, а ще дужче заголосила… (Мирний, IV, 1955, 229);

Голос старої жінки розлягається дужче (Л. Укр., II, 1951, 328);

Дятли ще дужче тукать взялися (Тич., І, 1957, 264);

Він ще дужче згорбився, постарів, на обличчі став чорний (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45).

Значення в інших словниках

1. дужче — ду́жче прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дужче — Присл. до дужчий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дужче — БІ́ЛЬШЕ (як вищий ступінь порівняння до присл. багато — у сполуч. з дієсл.), БІЛЬШ рідше, ДУ́ЖЧЕ, СИЛЬНІ́ШЕ, ГІ́РШЕ (ГІРШ) розм. Половина солдатів відморозила носи, вуха й щоки, але значно більше постраждали у всіх ноги: на них відкрилися гнійні рани (З.  Словник синонімів української мови
4. дужче — Ду́жче, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)