дужчий

ДУ́ЖЧИЙ, а, е. Вищ. ст. до ду́жий.

[Герасим:] Виходь, поміряємося, чий батько дужчий (Мирний, V, 1955, 84);

Він схопив за чуба Змія, Чуб на руку намотав — Втричі дужчим Змія став (Перв., Райдуга.., 1960, 170);

Плач стає дужчий (Л. Укр., II, 1951, 144);

Твою ми пісню чуєм на будові ще дужчу, голоснішу, ніж колись (Гонч., Вибр., 1959, 125);

Після бур ми ще дужчими стали (Сос., Щоб сади.., 1947, 54).

Значення в інших словниках

1. дужчий — ду́жчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дужчий — [дужчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. дужчий — -а, -е. Вищ. ст. до дужий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дужчий — Ду́жчий, -ча, -че за (від) кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)