дупельце

ДУПЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш, до дупло́.

В коренищі старих груш, коло самої землі, були дупельця, де гніздилися гадюки (Юхвід, Оля, 1959, 29).

Значення в інших словниках

1. дупельце — дупе́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дупельце — -я, с. Зменш. до дупло.  Великий тлумачний словник сучасної мови