дупельце

ДУПЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш, до дупло́.

В коренищі старих груш, коло самої землі, були дупельця, де гніздилися гадюки (Юхвід, Оля, 1959, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дупельце — дупе́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дупельце — -я, с. Зменш. до дупло. Великий тлумачний словник сучасної мови