духмяний
ДУХМЯ́НИЙ, а, е. Який має сильний, приємний запах; ароматний, запашний, пахучий.
Мар’яна зриває духмяну траву… (Шиян, Гроза.., 1956, 485);
В людських садах розцвітали духмяні груші (Гур., Новели, 1951, 13);
*Образно. За складками її простенької одежі крилась завидна спокуса духмяної молодості (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 155).
Словник української мови (СУМ-11)