дучка
ДУ́ЧКА, и, ж., діал. Ямка.
Василь і Грицько з добрими ломаками стояли у дучках, Івась з невеличким дубцем туряв свинку (Мирний, IV, 1955, 73);
Загуркотів грім, і крупні краплі дощу, як кулі, сипнули в порох, залишаючи в ньому темні дучки (Панч, III, 1956, 163).
Словник української мови (СУМ-11)