дібровний

ДІБРО́ВНИЙ, а, е. Прикм. до дібро́ва.

У квітні грунт у лісі, неначе килимом, встеляється білими квітами анемони дібровної, синьо-фіолетовим рястом (Веч. Київ, 25. III 1961, 4).

Значення в інших словниках

1. дібровний — дібро́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дібровний — -а, -е. Прикм. до діброва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дібровний — Дібровний, -а, -е Дубравный, относящійся къ дубравѣ.  Словник української мови Грінченка