діва
ДІ́ВА, и, ж., заст., поет. Дівчина.
— Не думай, що були [у пеклі] чиновні… Се діви чесні, непорочні, Яким спідниці не дуло (Котл., І, 1952, 150);
— Це не есесівець, а орлеанська діва, — глузливо зауважив француз (Загреб., Європа 45, 1959, 451);
*У порівн. Панна Анеля, в білім капоті, ..як євангельська діва, сунеться тихо повз довгий стіл (Коцюб., II, 1955, 252).
Стара́ ді́ва — про немолоду жінку, яка не була замужем.
Одностайність, із якою вони [студентки] зневажали проблеми кохання й висвітлювали чоловічу стать, створила їм.. сумну славу «старих дів» (Ю. Янов., II, 1954, 83).
Словник української мови (СУМ-11)