дівувати

ДІВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути дівчиною.

Сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином (Шевч., II, 1953, 124);

— Сиділа я на селі, дівувала та світом нудила (Н.-Лев., IV, 1956, 297);

// Брати участь у дівочих розвагах.

— Мені вже… двадцять третій!..а я й… не дівувала ще… (Тесл., Вибр., 1950, 28);

В добру годину їй би вже теж дівувати, уже сімнадцять кінчалося, але в той час було не до вечорниць та погуленьок (Збан., Сеспель, 1961, 342).

Значення в інших словниках

1. дівувати — дівува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дівувати — -ую, -уєш, недок. Бути дівчиною. || Брати участь у дівочих розвагах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дівувати — Дівува́ти, -ву́ю, -ву́єш, -ву́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дівувати — Дівувати, -вую, -єш гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.  Словник української мови Грінченка