дівуля

ДІВУ́ЛЯ, і, ж., фам. Збільш. до ді́ва.

Сестри добре знають, що вони давно вже перестарки, нікому не потрібні старі дівулі (Вирган, В розп. літа, 1959,302).

Значення в інших словниках

1. дівуля — діву́ля іменник жіночого роду, істота фам.  Орфографічний словник української мови
2. дівуля — -і, ж., фам. Збільш. до діва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дівуля — див. дівчина  Словник синонімів Вусика
4. дівуля — ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.  Словник синонімів української мови
5. дівуля — Дівуля, -лі ж. Грубо-ласк. Дѣвушка. Не для тебе я зросла красная дівуля. Гол. І. 209.  Словник української мови Грінченка