дідичка

ДІ́ДИЧКА, и, ж., іст. Жін. до ді́дич.

Мати моя була взята до дідички Чернишки.. в ролі бонни чи няньки до її дітей (Сам., II, 1958, 409).

Значення в інших словниках

1. дідичка — ді́дичка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дідичка — -и, іст. Жін. до дідич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідичка — Дідичка, -ки ж. Помѣщица, владѣтельница.  Словник української мови Грінченка