дідич
ДІ́ДИЧ, а, ч., іст. Те саме, що помі́щик; великий землевласник.
Моя мати була кріпачка Сорочинського дідича Черниша (Сам., II, 1958, 409);
Дідич у нас був багатющий (Мур., Бук. повість, 1959, 6).
Словник української мови (СУМ-11)ДІ́ДИЧ, а, ч., іст. Те саме, що помі́щик; великий землевласник.
Моя мати була кріпачка Сорочинського дідича Черниша (Сам., II, 1958, 409);
Дідич у нас був багатющий (Мур., Бук. повість, 1959, 6).
Словник української мови (СУМ-11)