дідище

ДІДИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до дід 2.

Попхались к берегу поближче, Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс (Котл., І, 1952, 132).

Значення в інших словниках

1. дідище — діди́ще іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дідище — -а, ч. Збільш. до дід 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідище — див. дід  Словник синонімів Вусика
4. дідище — Діди́ще, -ща, -ще, -щем; -ди́ща, -ди́щ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дідище — Дідище, -ща м. ув. отъ дід.  Словник української мови Грінченка