дідовод

ДІДОВО́Д, ДІДОВІ́Д, во́да, ч., діал. Поводир у незрячих.

— Який пан!..От коби його було так парнуло, то, певне би-м, не пожалував, не то п’ять, а й десять крейцарів на такого дідовода!.. (Фр., V, 1951, 269).

Значення в інших словниках

1. дідовод — дідово́д іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. дідовод — див. дідовід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідовод — ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння).  Словник синонімів української мови