діез

ДІЕ́З, а, ч.

1. Знак підвищення ноти на півтону.

[Шмурр:] Вона не розуміє гармонії, ..акордів! [Шмоль:] Що там акордів! Вона лякається кожного бемоля чи діеза! (Коч., II, 1956, 161);

Мої дівчатка-доньки.. Спішать вже на урок! Найменшенька в музичну, В полон діезів, гам (Ус., Листя.., 1956, 55).

2. невідм. Уживається після назви ноти у знач. «на півтону вище».

Значення в інших словниках

1. діез — діе́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. діез — -а, ч. див. дієз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. діез — діе́з (франц. diese, від грец. δίεσις – інтервал у чверть тону) знак підвищення звука на півтону.  Словник іншомовних слів Мельничука