дімок

ДІМО́К, мка́, ч. Зменш. до дім 1, 2.

Дімки потягли й долинами, й по узгір’ях, — все хрещений люд живе за містом (Свидн., Люборацькі, 1955, 51);

Все саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини, з заможнішими дімками нащадків (Коцюб., І, 1955, 255).

Значення в інших словниках

1. дімок — дімо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дімок — -мка, ч. Зменш. до дім 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дімок — Дімо́к, дімка́, -ко́ві, в -мку́; дімки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дімок — Дімок, -мка м. ум. отъ дім.  Словник української мови Грінченка