дімок
ДІМО́К, мка́, ч. Зменш. до дім 1, 2.
Дімки потягли й долинами, й по узгір’ях, — все хрещений люд живе за містом (Свидн., Люборацькі, 1955, 51);
Все саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини, з заможнішими дімками нащадків (Коцюб., І, 1955, 255).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дімок — дімо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дімок — -мка, ч. Зменш. до дім 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дімок — Дімо́к, дімка́, -ко́ві, в -мку́; дімки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дімок — Дімок, -мка м. ум. отъ дім. Словник української мови Грінченка