дім

ДІМ, до́му, ч.

1. Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок.

Широка, обсаджена кипарисами стежка веде до дверей у літній триклініум [трикліній] на розі двоповерхового дому (Л. Укр., II, 1951, 385);

Дім у Семена Непийводи був такий веселий, що стріха на ньому, як у задерикуватого парубка шапка, була набакир (Вишня, І, 1956, 353);

*Образно. Тому й дорога нам Радянська Вітчизна, Що їй віддаємо і силу, й уміння, і мрії політ, Що в ній ми будуємо сонячний дім Комунізму (Гірник, Друзі.., 1953, 9).

2. Приміщення, в якому живуть люди; житло.

Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім (Л. Укр., II, 1951, 328);

Радісні вигуки наповнили дім (Смолич, II, 1958, 38).

З до́му:

а) з свого житла.

Яків поплівся з дому та до шинку (Мирний, І, 1954, 276);

б) з рідних місць.

Сьогодні виїжджаю з дому і завтра буду за границею (Л. Укр., V, 1956, 145);

По́вен дім кого — велика кількість (про людей).

Хай їм стидно [соромно] буде так забувати про мене, хорого. Адже повен дім людей, які вміють писати (Коцюб., III, 1956, 444).

3. Приміщення, люди, що в ньому живуть, та їх господарство.

В хату вскочив господар дому, в шубі, в шапці, в калошах з снігом, низький, з злими очима й тремтячою бородою (Коцюб., І, 1955, 403);

Я люблю, коли є в домі діти І коли вночі вони сміються (Рильський, Голос. осінь, 1959, 20);

// Про сім’ю або людей, що живуть в одному приміщенні.

Я йду, а може, саме у цю хвилину ввесь дім вже знає страшну новину — і панна Анеля в істериці б’ється, читаючи лист: «Я вас кохав» (Коцюб., II, 1955, 267);

Не знали про його переконання і в домі Карташових, де він давав урок розбещеному синкові старого полковника (Панч, В дорозі, 1959, 53).

4. рідко. Монархи одного роду, що послідовно замінювали один одного.

Більшість європейських держав була зайнята питанням про долю іспанських володінь у зв’язку з очікуваною смертю престарілого і бездітного іспанського короля, який походив з австрійського дому Габсбургів (Іст. СРСР, II, 1957, 10);

Он — палац Зимовий. В нім Розміщався царський дім (Нех., Ми живемо.., 1960, 120).

Бо́жий дім, заст. — церква.

Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, — і заборонив (Вовчок, І, 1955, 9);

Дім розпу́сти; Публі́чний дім — у капіталістичному суспільстві — будинок, де живуть і приймають відвідувачів проститутки.

Я аж геть пізніше дізнався, що мешкав у тайнім домі розпусти (Стеф., II, 1953, 14);

[Ольга:] Тут не публічний дім! [Ряженко:] Та хіба я не знаю? Тут жіночий монастир (Мик., І, 1957, 305);

Жо́втий дім, заст. — лікарня для психічнохворих.

— А казали, що його в жовтий дім відправили?.. (Гончар, Таврія.., 1957, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

дім

Значення в інших словниках