1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дім

дому, ч.

1》 Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок.

Акцептний дім — банк, який спеціалізується на акцептуванні чи гарантуванні векселів, кредитуванні зовнішньої торгівлі.

Конфірмаційний дім — вид експортних комісійних домів – представників покупця.

Дисконтний дім — спеціальна кредитна установа, що проводить операції з векселями.

2》 Приміщення, в якому живуть люди; житло.

3》 Приміщення, люди, що в ньому живуть, та їхнє господарство.

|| Про сім'ю або людей, що живуть в одному приміщенні.

4》 рідко. Монархи одного роду, що послідовно заступали один одного.

Дім розпусти; Публічний дім — будинок, де живуть і приймають відвідувачів повії.

Жовтий дім заст. — лікарня для психічно хворих.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дім — дім іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири до́ми Орфографічний словник української мови
  2. дім — БУДИНОК, (величезний) будівля, споруда; ФР. хата, домівка, господа, пристановище, р. домівля, (батьків) п. стріха; З. П. сім'я, родина; (царський) династія; (торговий) фірма; домок, домик, домочок, домина. Словник синонімів Караванського
  3. дім — [д'ім] дому, м. (на) дом'і, мн. доми, доум'іў Орфоепічний словник української мови
  4. дім — дім: ◊ з доброго дому із порядної, інтелігентної родини (ср, ст): У воєнний час навіть дівчата з дуже “добрих домів” і з дуже міцними моральними засадами рідко відкидають спокусу гарного одягу (Тарнавський З.) ◊ па́ні дому → пані Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. дім — Або самому вдома жити, або тужити. Говорить чоловік, який думає, що одруження не принесе йому щастя. Дім вести, то не бородою трясти. Господарювання не є простою справою. Дім не ворог — коли запалиш, то згорить. Собі легше заподіяти шкоду, ніж ворогові. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. дім — Дому, ч., комп. Веб-адреса. А дім того сайту? Словник сучасного українського сленгу
  7. дім — син. хаза, хавіра, хата, харіус, хатинка, хілядка. Словник жарґонної лексики української мови
  8. дім — I хата, барак, білогородок (хата в загадці), буда (про дім знев.), будигарня (стара хата), будинок, будиночок, буждигарня (стара хата), бурдей, бурдея, бурдія, вілла, господа, домаха (житло рибалок), домина, домисько, домище, домівка, домівля, домок... Словник синонімів Вусика
  9. дім — відби́ти / відбива́ти від до́му кого. Відохотити кого-небудь бувати вдома або від виконання своїх домашніх, сімейних справ. — А вам заздро на мого чоловіка? — вмішається Галя.— Та ще б, дивіться, не заздро було!... Фразеологічний словник української мови
  10. дім — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  11. дім — Дім, до́му, до́мові, в до́мі; доми́, -мі́в, -ма́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. дім — ДІМ, до́му, ч. 1. Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок. Широка, обсаджена кипарисами стежка веде до дверей у літній триклініум [трикліній] на розі двоповерхового дому (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  13. дім — 1. Громадська будівля, присвячена пам'яті про важливу подію або призначена для культурно-освітніх цілей громади. 2. Житлове приміщення. Архітектура і монументальне мистецтво