дірочка

ДІ́РОЧКА, и, ж. Зменш. до діра́ 1.

Один, кому ближче було, подививсь у двері крізь дірочку (Свидн., Люборацькі, 1955, 112);

Він пошукав щось у торбині і витяг звідти дерев’яну сопілку з дірочками (Донч., VI, 1957, 240);

Моряк показав старанно зашиті дірочки (Кучер, Чорноморці, 1956, 121).

Значення в інших словниках

1. дірочка — ді́рочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ді́рочки  Орфографічний словник української мови
2. дірочка — -и, ж. Зменш. до діра 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дірочка — див. отвір  Словник синонімів Вусика
4. дірочка — Дірочка, -ки ж. ум. отъ дірка.  Словник української мови Грінченка