діточий

ДІТО́ЧИЙ, а, е, діал. Дитячий.

Було щось невимовно принадне і таємниче в тім німім погляді наївних, майже ще діточих, а вже таких цікавих і вдумливих очей (Фр., III, 1950, 89);

Я дуже радий, що цензура пустила мої діточі оповідання (Коцюб., III, 1956, 122);

Згадуються діточі літа, як дуже лячно було на маленькій душі (Ірчан, II, 1958, 160).

Значення в інших словниках

1. діточий — -а, -е, діал. Дитячий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. діточий — Дитячий, дитинячий  Словник чужослів Павло Штепа
3. діточий — діто́чий дитячий (ст): То була дуже гарна діточа забавка (Авторка)|| = дитинний  Лексикон львівський: поважно і на жарт